Ця твердиня на північ від села Пнева Надвірнянського району витримала не одну навалу турків і татар, а ось із навалою бюрократії впоратися не змогла. Бо поки чиновники вирішують, хто б мав заопікуватися Пнівським замком, його вежі, підмиті минулорічною повінню, у будь-який момент можуть обвалитися.

Про спроби реставрації майже п’ятсотлітньої пам’ятки і пов’язані з ними махінації наша газета вже писала («Нахабний глум над народною архітектурою, або Як Михайло Ходан з невісткою Пнівський замок реставрували», №2 за 17 січня  2008 р.; «Важкі будні і туманні перспективи Пнівського замку», № 25 за 9 липня 2009 р.). Щодо першої публікації, то вона викликала широкий резонанс. Більше того, навіть стала першопричиною для судового позову колишнього начальника управління містобудування та архітектури Івано-Франківської ОДА М.М. Ходана до редакції газети «Вечірній Івано-Франківськ».

Як би там не було, але кошти витрачені, а пам’ятка архітектури і нині нагадує розтрощений віз, що гуркотить униз з високого пнівського пагорба.

А днями з’ясувалося й те, що замок цей … висить у повітрі (!) – у тому розумінні, що він ні в чиєму віданні не перебуває. Так, принаймні, стверджував начальник відділу охорони культурної спадщини та музейної роботи управління культури  ОДА Андрій Давидюк.

Восьмого вересня названий вище пан та ще кілька чиновників обласного рівня провели у Надвірній виїзну нараду з тим, щоб спонукати відділ культури і туризму райдержадміністрації взяти Пнівський замок на свій баланс, а відтак підготувати необхідні документи з метою включення його до комплексу пам’яток історії та культури Національного заповідника «Древній Галич».

Питання мало вирішуватися на ХХ сесії райради. За словами секретаря постійної комісії з питань освіти, культури, національного і духовного відродження, релігій, інформаційної політики та свободи слова Оксани Хомич, під час розгляду цього питання на засіданні комісії було вирішено проголосувати за визнання Пнівського замку спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст району. Та у переддень сесії, як кролик із капелюха ілюзіоніста, несподівано виринув цілком реальний документ, а саме – розпорядження представника Президента України в Івано-Франківській області Василя Павлика від 07.09.1992 року № 260 «Про передачу на баланс управління архітектури  і містобудування обласної   держадміністрації будівель-пам’яток архітектури». Цитуємо: «Передати до 01.10.1992 року на баланс управління архітектури і містобудування обласної держадміністрації будівлі – пам’ятки архітектури згідно з додатком». У додатку читаємо: «Надвірнянський район. Замок (руїни) другої половини ХVІ ст. в с. Пнів». І з нього ж таки довідуємося, що раніше він знаходився на балансі виконкому Пнівської сільської ради народних депутатів. Під документом підпис секретаря ОДА М. Колтика.

То що ж виходить: керівництво головного управління містобудування і архітектури ОДА впродовж 17 років не знало про те, що має на балансі Пнівський замок? Щоб розібратися в цій ситуації, звертаємося до голови Надвірнянської райради Володимира Іванчука:

– Хто був ініціатором переведення замку на баланс відділу культури і туризму РДА?

– Це питання розглядається, по-моєму, вже на третій сесії райради. Була проведена нарада за участю начальника  управління містобудування та архітектури ОДА Олександра Микуляка, начальника управління культури і туризму ОДА Володимира Федорака і представників районної влади. На ній було прийнято рішення: враховуючи те, що дане майно, Пнівський замок, не стоїть ніде на балансі (така була інформація), взяти його у спільну власність територіальних громад району, визначити балансоутримувача – відділ культури і туризму райдержадміністрації, а після того передати в Національний заповідник «Древній Галич».

– У проекті рішення сесії «Про визнання права власності на Пнівський замок» передбачено до першого грудня цього року здійснити експертну оцінку замку. А чи передбачена в бюджеті сума на здійснення такої оцінки і підготовку документів для включення замку до комплексу «Древній Галич»?

– Поки що в бюджеті на це не передбачено коштів.

– Скільки, на Вашу думку, потрібно було б коштів для повної реставрації замку?

– Цифра фантастична, я боюся її називати.

Ця розмова з головою райради відбулася ще до слухання питання про долю Пнівського замку, і він відверто зізнався: «Не знаю, чи буде прийняте рішення з цього питання. Вчора (23 вересня. – Авт.) мені показали розпорядження представника Президента Василя Павлика від 1992 року про те, що даний об’єкт є на балансі управління архітектури та містобудування облдержадміністрації. Одержавши цю інформацію, я ставлю під питання, чи будемо ми це рішення приймати».

Його думку цілком поділяв і голова Фонду комунального майна району Іван Коцько: «Управління містобудування та архітектури ОДА просило нас взяти замок на баланс. Ми практично до цього часу думали, що цей об’єкт нічийний. Однак вчора по обіді знайшли документ, що свого часу замок був переданий на баланс управління архітектури і містобудування ОДА. Просто до вчорашнього дня ми не мали документа, що б підтверджував, на чиєму балансі знаходиться цей об’єкт. Ми думали, що в результаті пертурбацій початку 1990-х років він залишився «бесхозним». А, виявляється, є господар. Отже, цей об’єкт знаходиться у загальнодержавній власності. Таким чином, думаю, що ми не можемо приймати відповідне рішення».

Це ж підтвердив і заступник начальника управління містобудування та архітектури ОДА Микола Капак: «Ми підняли документи в нашій бухгалтерії і не знайшли підтвердження того, що замок було взято на баланс».

Отакої! Виходить, розпорядження представника Президента не було виконане? Замок «завис» у повітрі? Тоді на якій підставі управління містобудування та архітектури ОДА ввійшло до переліку установ і організацій, яким делегувалося право на виконання науково-проектних та реставраційно-ремонтних робіт? Судячи з офіційного документа обласного управління культури, лише в липні цього року з обласного бюджету було виділено 24,7 тисячі гривень на розробку проектно-кошторисної документації з ліквідації аварійного стану вежі № 5 Пнівського замку. А Мінрегіонбуд офіційно повідомив, що за бюджетною програмою «Паспортизація, інвентаризація та реставрація пам’яток архітектури» на фінансування науково-проектних та реставраційно-ремонтних робіт у замку с. Пнів у 2005 році виділено 300 тис. грн., у 2007 році – 249,3 тис. грн.

Куди пішли ці гроші? До речі, чималі! Замок зі статусом «повітряного» насправді цілком зримий. То що ж бачимо? Купи сміття й битого посуду, напівзруйновані стіни з тріщинами. Навіть важко уявити, що ці стіни кілька століть тому витримували навали чужоземців.

– Чи  бачили ви, щоб тут велись якісь роботи? – запитую подружжя пенсіонерів, яке поруч із руїнами замку копає картоплю.

– Бачили, машини підвозили камінь з кар’єру. І всередині вагончик стояв, чоловік з п’ять працювало. Ось, бачите цю стіну? То вони її до фундаменту розібрали і нову поставили. А інші стіни і вежі, бачите, валяться, земля під ними зсувається. Молодь подалі від людських очей ходить туди пиячити.

Щоб не створювати правової колізії, депутатський корпус того дня одностайно прийняв рішення зняти з порядку денного питання передачі Пнівського замку на баланс відділу культури і туризму РДА і повернути його на доопрацювання.

– Я повністю підтримую депутатський корпус району, – прокоментувала таке рішення заступник начальника відділу культури і туризму РДА Ольга Багрійчук. – Питання треба доопрацювати, добре вивчити й аж тоді вирішувати, як діяти далі. Ми, звичайно, розуміємо, що пам’ятка архітектури заслуговує великої уваги і пошанівку не тільки від відділу культури, а й від громади району, влади,  тому що такий замок у нас єдиний в області. Ми усвідомлюємо його цінність, знаємо, як про нього треба дбати, але бачите, як склалося на даний час. Думаю, що це питання буде вирішене на наступній сесії.

За іронією долі, перед початком роботи сесії згадали, що рівно 20 років тому, 24 вересня 1989 року, на території Пнівського замку відбулося віче, на якому вперше на теренах Надвірнянщини було проголошено незгоду з тоталітарним режимом Радянського Союзу. Депутати вирішили виготовити пам’ятну дошку на честь цієї знаменної події і встановити її на замку, коли там «не буде руйнації». Та з огляду на те, що коштів на ремонт пам’ятки немає, чекати цього благословенного часу їм доведеться, схоже, ой, як довго.