Третьокласник Любчик готує уроки при свічках, а дворічний Артурчик взагалі ще не бачив електричного світла.

У селі Тисменичани Надвірнянського району є вулиця, на якій, всупереч календарю й здоровому глузду, затрималося 19 століття. Родина з двома маленькими дітьми вже шість років живе там без електрики і газу. У місцевому бюджеті коштів на проведення освітлення й не передбачено, проте влада весь цей час обіцяє, що допоможе. Та чи щось для цього робить?

Ольга Бабій не дивиться телевізор

Наприкінці 90-х років у Тисменичанах створили вулицю Тракторну. Сесія сільської ради, як і передбачалося генпланом, виділила людям ділянки під будівництво житла. Тим рішенням скористалася і сім’я Ярослава та Ольги Бабій. У 2000 році молодята отримали «план». За два роки виробили необхідні документи, згодом збудували дім. Попри те, що на вулиці не було проведено ніяких комунікацій, довелося поселитися в новобудову, бо не було де жити. Так і досі бідують без світла і газу. Постійно ходять по чиновницьких кабінетах, домагаються, щоб провели бодай світло. «Ми вже шостий рік без світла і нічого не можемо добитися, - розповідає Ольга Бабій. - Їздимо-їздимо... В районному РЕМі головний інженер обіцяв, що приїде. А приїхав майстер. Так нам файно все поміряв, сказав, що зробить за тиждень проект і кошторис, заплатили йому гроші. Ні його, ні грошей!».

Умови, в яких проживає сім’я й ростуть маленькі діти, інакше, як нестерпними, назвати не можна. «У наш час мені навіть стидно комусь зізнатися, що в мене нема світла», - каже пані Ольга. З чоловіком та двома дітьми живуть в одній кімнаті, яку опалюють пічкою на дровах. У стіні замість розетки - дірка, а на стелі на місці світильника - гачок. Не мають ні холодильника, ні пилососа, ні пральної машинки. «Перу руками. У мене від порошку вже нігті облазять», - скаржиться жінка. На запитання, як їсти готує, відповідає: «На газ купуємо балони, трохи на дровах...».

Найбільше жінка хвилюється за дітей. Старший син, третьокласник Любчик, мусить готувати уроки при свічках, а взимку о третій годині в хаті вже темно. Останнім часом у дитини різко погіршився зір. Про молодшого Артура Ольга каже: «Він у свої майже два роки ще світла не бачив». Але вважає, що найгірше вже пережила: «Коли малого народила, боялася, щоб було молоко, бо довелося б вночі вставати і гріти їсти. А - це пекло».

Щоб наблизитися до цивілізації, подружжя придбало акумулятор потужністю 12 вольт і автомобільний телевізор (бо інший на акумуляторі не працює). Через кожних два-три дні Ольга той акумулятор возить на санках до бабусі, щоб зарядити. «Одного разу їде якийсь чоловік, стає і каже: я ще не бачив, щоб сани їхали на акумуляторі, не заводяться? Він посміявся, закрив двері і поїхав, а мені так образливо стало, що не могла слова вимовити», - скаржиться жінка.

Пропав трансформатор!

Крім будинку Бабіїв, на Тракторній вулиці споруджено ще сім будинків. Через зрозумілі причини люди не можуть поселитися в новобудови. Адже не кожен витримає таке життя. За генпланом, на тій місцині має бути ще одна вулиця і приблизно 60 будов. Майбутні жителі вулиці готові зібрати кошти на проведення світла. Та кажуть, що з РЕМу ніхто, окрім того майстра Лева Іроденка, якому дали гроші, в село ні разу не приїхав. «Відправляють з кабінету в кабінет. Коли разом зі мною прийшли сільські депутати, тоді інженер сів і почав говорити, а до того на мене тільки кричали», - розповідає Ольга Бабій.

У кабінеті головного інженера Надвірнянського РЕМу селяни дізналися, що встановлення трансформатора коштує приблизно 50 тисяч гривень. Для цього також потрібно виділити земельну ділянку і змінити її цільове призначення. До того всього провести лінію, кілометр якої обійдеться десь у 100 тисяч гривень, та підключення світла до кожної хати зокрема - ще біля 7 тисяч.

«Вислухавши це все, ми сказали: зробіть кошторис. Будемо шукати гроші. Місяць тому пообіцяли, що за два тижні зроблять. Чекаємо досі», - розповідає депутат сільради Бабій Іван Миколайович. До речі, за його словами, трансформатор біля Тракторної вулиці колись був: «Ще три роки тому нам головний інженер сказав, що трансформатор є на балансі. А зараз Іроденко ввів їх в оману. Сказав, що місце, де він був, зігнило, а самого трансформатора він не годен найти. Пропав трансформатор!».

Знайти винних

Наразі депутати Тисменичанської сільради звернулися до районної ради із проханням виділити гроші на проведення електроенергії по вулиці Тракторній. Проте у райради руки поки що зв’язані. Адже у РЕМі за той час, доки люди оббивають їм пороги, ще не спромоглися навіть скласти кошторис. Крім того, досі не затверджений районний бюджет. То про які гроші може йти мова?

Ще однією проблемою є те, що сільрада деяким мешканцям вулиці не дозволяє приватизувати присадибні ділянки через те, що неподалік колись був склад з отрутохімікатами. Його вже давно нема. Та через відсутність документів люди не можуть проводити будь-які мережі. Голова районної адміністрації Писклинець Ігор Дмитрович обіцяв редактору «press.at.ua» особисто вивчити проблему. Та наступного дня у телефонній розмові сказав: «Я говорив із сільським головою, він мені сказав, що проблеми там ніякої нема. З дня на день буде сесія сільради - і вони все вирішать». Саме такі відмовки люди чують вже шість років. За словами Ольги Бабій, сільський голова Баланюк Сергій Іванович пропонує проблему вирішити так: «Ви ходіть, а якщо потрібні будуть якісь довідки, я дам».

На своє виправдання сільський війт Сергій Баланюк каже: «Освітлення кожна людина проводить сама. Сільська рада до того ніякого відношення не має». Але, за його словами, сільська влада таки пішла назустріч людям, поговоривши з начальником районного РЕМу та звернувшись до райради за фінансовою допомогою. «Як тільки відбудеться районна сесія, це питання буде вирішуватися», - запевняє Баланюк.

Звісно, нікому з чиновників не хочеться бути крайнім і відповідальним за це неподобство. Тому й відсилають людей з одного кабінету до іншого, по колу. Залишається порадити тим, хто постійно обіцяє, спробувати бодай тиждень пожити в 19 столітті. Машини часу для цього не треба - до Тракторної рукою подати...