Греко-католицька громада смт. Делятин відсвяткувала століття церкви Святого Великомученика Юрія. На урочистості завітав Правлячий Архієрей Миколай Сімкайло.

У пастирському слові Преосвященний Миколай звернувся до присутніх із настановою зберегти неушкодженою святу віру, за прикладом Великомученика Юрія, сміливо поборювати зло, всім своїм серцем бажати виконати дві заповіді любові. Водночас Владика підкреслив жертвенну працю підпільних священиків: о. Михаїла Косила та отців студитів.

Зворушливим виявився спогад єпарха про те, як ще багато років тому йому довелось відвідувати Любіжню із Преосвященним Владикою Павлом Василиком та підпільно відправляти Святу Літургію в домі о. Павла Менделюка.

Владика Миколай подякував за ревну працю священикам та вірним Делятинської парафії і нагородив подячною грамотою о. Павла Менделюка, вихідця із Любіжні (тепер душпастирює у Львівській Архієпархії) за жертвенність для церкви.

Під час Святої Літургії Преосвященному Владиці Миколаю співслужили о. Богдан Іванюк, декан Яремчанський, о. м. Іван Бойко, декан Ланчинський, о. Іван Качанюк, декан Тисменичанський та священики навколишніх парафій.

Вірні отримали Архієрейське благословення через помазання освяченою олією та були щедро окроплені свяченою водою.

Довідка про церкву Св. Великомученика Юрія: Церква Св. Великомученика Юрія знаходиться на віддалі 5 км. від центру Делятина на лівому березі ріки Любіжня; мурована, розмірами 10x7.

На початку XX ст. Делятинський присілок Любіжня являв собою сукупність селянських господарств кількістю 10-15 дворів. Назва присілку пішла від однойменної річки, яка, протікаючи між горою Страгора і гірським масивом Карпатських Ґорґан, впадає у р. Прут поблизу центра Делятина.

У 1909 році в Любіжні постала богослужбова каплиця Св. Великомученика Юрія, яку побудував своїми коштами житель присілка Василь Боднарук з дружиною Магдалиною. Подружжя Василя і Магдалини було досить заможним, через те, що мали значну кількість ґрунтів та лісу у своїй власності. Але оскільки подружжя було бездітним, то одержані кошти за землю по котрій Делятинська міська влада провела дорогу до Любіжні, Боднаруки використали для будівництва богослужбової каплиці.

До 40-х років XX ст. церква Св. Великомученика Юрія вважалась богослужбовою каплицею. Богослужіння відбувались тільки три рази на рік: на Свято Великомученика Юрія; Пророка Іллі, та Собор Івана Хрестителя. На Юрія відбувалось храмове свято, на Іллі після Літургії відправляли панахиду за померлих фундаторів, а на Собор Івана Хрестителя тільки посвячували воду.

На початку 40-х років із збільшенням жителів присілка Любіжня священики, які служили в Делятині почали частіше відправляти Св. Літургії. Періодичність відправ з часом дійшла до одного разу на місяць.

1944 року з приближенням фронтових баталій Другої Світової війни до Делятина, відбулось багато змін у богослужбових розпорядках Делятинської парафії. Особливо цікавою виявилась згадка про великодні свята 1944 р. Оскільки на той час в місті Делятин йшли сильні бої, то його мешканці були всі евакуйовані, хто до Красної, хто до Дори, а решта в Любіжнянській околиці. Тодішній парох Делятина о. Захар Золотий всі богослужіння Страсної седмиці і Пасхальні урочистості відбув саме в Любіжнянській святині.

З утвердженням радянської влади у Галичині наступила заборона на богослужби в церкві Св. Юрія, а над самою святинею нависла загроза руйнування, але всемогутній Творець захоронив її від знищення.

На кінець 80-х рр. XX ст. жителі Любіжня домоглися відкриття свого храму. В процесі легалізації УГКЦ церкву повернуто греко-католицькій громаді.