Греко-католицька Церква найбільше поширена на заході України і на сьогодні налічує 2051священника та 1134 монаха. Очолює УГКЦ Верховний Архиєпископ, Митрополит Львівський і Галицький, єпископ Кам’янець-Подільський Кардинал Любомир Гузар.

Як правило про Церкву пишуть багато статей, передовсім про її героїчне минуле у протистоянні з комуністичним режимом, про розправи над численними священиками та вірними, а ще про різні обряди та теологічні доктрини.

Проте, останнім часом читачі в Інтернеті по темі УКГЦ можуть знайти інформацію про феномен так званих «підгорецьких отців». Відшукати в мережі якусь офіційну позитивну інформацію нам не вдалося. У всіх статях підгорецьких отців засуджують, їх зрікаються, заперечують. Все це дуже нагадує радянський час з відлученням від комуністичної партії, коли люди, боячись репресій, починали одразу «каятися» і «клеймить позором» вчорашніх соратників. Щоправда, на форумах час від часу з’являються позитивні відгуки користувачів: як от «вони (підгорецькі отці) зарекомендували себе ревними християнами та хорошими реколектантами»; «якби Церкву очолював такий душпастир як, скажімо, падре Піо, у нас не виник би підгорецький конфлікт»; «якщо подивитися неупереджено, по справедливості, підстави підгорецькі отці мають, хто б там що не говорив».

В середовищі священнослужителів підгорецьких отців знає практично кожен, оскільки впродовж двох років вони регулярно розсилають листи у вигляді брошури (на 40 сторінок), в яких вимагають реформувати Церкву і позбутися корумпованих церковних керівників. Звинувачують підгорецькі отці в корупції та моральних злочинах багатьох правлячих єпископів УКГЦ. Про це можна прочитати на сторінках їх послань. Причому ці звинувачення не огульні, а носять досить конкретний фактаж, зокрема щодо корупції відносно влаштування на парафії, продаж священицьких звань та титулів, отримання дипломів, а також священичих та єпископських свячень. Всі ці терміни корупції в церковному каноні називаються одним словом «симонія». Та, замість того, щоб вивчити всі матеріали і передати їх в правоохоронні органи, церковне керівництво почало травлю отців, які замахнулися на святую святих – викриття фактів церковної корупції.

Поза тим, прості священики з надією сподіваються на початок бодай якоїсь дискусії щодо численних зловживань церковного клиру. Отець Іван з Надвірнянського району, Івано-Франківської області, зокрема, каже : «регулярно отримую брошури від підгорецьких отців і з своїми однодумцями тайно дискутуємо про ті питання, які вони піднімають. Говорити офіційно в нашій єпархії про те, що пишуть підгорецькі отці - не можливо – бо звільнять з парохії і звинуватять в усіх мисливимих і немислимих гріхах. Але я довго чекати не буду. Я вже людина не молода - бачив у своєму житті всіляке. Проте такого, як діється тепер, більше терпіти не буду. Я, як християнин, скажу своє слово і виступлю офіційно перед людьми. Якщо виженуть – то подамся на східну Україну на Харківщину - туди мене запрошують для духовної праці. Вважаю, що всі ці поділи українців на православних та греко-католиків є штучними - ми одна нація і нам треба єднатися. Якщо папа не може побороти корупцію в нашій Церкві, то це повинні зробити самі наші священики та миряни, адже Церква - це ми».

Нових реформаторів називають «підгорецькми отцями», оскільки їхній осідок знаходиться в с.Підгірці, під Золочевом у Львівській області .Серед отців єченці Ілля Догнал, Методій Шпіржік, Маркіян Гітюк та священик Самуїл Обергаусер. Ми вирішили відшукати їх і взяти у них інтерв’ю. Знайти підгорецьких отців виявилося не просто - електронна адреса, яка вказана на листах не відповідає. Довелося їхати в Підгірці.

На в'їзді в село одразу побачили табличку з написом «монастир» і ми заїхали в ліс, де розкинувся древній підгорецький монастир отців-василіан. В приміщенні церкви закінчилася відправа і ми дуже зраділи, що не доведеться довго чекати на інтерв’ю. Отець настоятель одразу погодився поговорити з нами і ми включили диктофон і витягнули фотокамеру. І тут же зрозуміли, що нас приймають не за журналістів, але за представників СБУ, чи ще якихось правоохоронних органів. А вже за хвилю ми з’ясували, що підгорецьких отців в цьому монастирі не має - їх звідси … виселили. Теперішнього настоятеля прислали з Закарпаття. Він коротко прокоментував нам ситуацію: «підгорецькихоців тут не має - їх відлучили від монастиря. Вони домагалися щоб монастир був незалежний від наших настоятелів-єпископів. Вони тут перебували колись, проводили реколекції, проте збирали адреси та контакти учасників, відвідували їх, і почали поширювати різну інформацію, без благословення владик. Відтак їздили по церквах та писали листи й брошури. Наш владика Михаїл (Колтун) дав їм окрему парафію. Вони перейшли у церкву у центрі села, селищна рада надала їм приміщення для проживання, тепер люди ходять до них. Вони тут висвячують самі єпископів. Вже мають 9 єпископів на сьогодні. Спілкуватися з ними нам заборонено».

Тоді ми поїхали в село шукати справжніх підгоренцьких отців, і знайшли церкву - колишній римо-католицький костел, що був відчинений. Біля храму стояли дві жінки. Вони насторожено обвели нас поглядами і кудись задзвонили по мобільному телефону. Увійшовши в храм, вдалося розшукати тільки одного чоловіка, який спочатку довго молився, а коли нарешті закінчив, почав виясняти, хто ми такі. Нажаль, довіри у нього ми не викликали. Врешті, він погодився подзвонити одному з підгорецьких єпископів. Як виявилося, той єпископ перебував в Дрогобичі, інші отці також були в роз’їздах. Отримати номер телефону когось з підгорецьких отців нам не вдалося. Ми залишили свої координати і приблизний список запитань.

Очевидно, правоохоронні органи налякали ченців. Вже не кажучи про різні церковні інституції та структури. Через те, отці підозрюють в кожному випадку провокацію. Отримати відповідь на наші запитання навряд чи доведеться, оскільки, попередньо ми намагалися з’ясувати скільки священників уже приєдналися до реформаторського руху, хто саме входить до їх когорти, і таке інше.

Тим часом нам стало відомо, що підгорецькі отці звернулися до найвищого суду Католицької Церкви у Римі. Процес тягнувся довго, внаслідок чого, Апостольська Сигнатура 7 жовтня 2008 року дала відповідь відлученим священнослужителям: «Розглянувши ваші звернення до Святішого Отця та Верховного Архієпископського Трибуналу, Апостольська Сигнатура не знаходить жодних причин для того, щоб втручатися у цю справу».Оскільки, Ватикан усунувся від розв’язання конфлікту з підгорецькими отцями, а українські церковні урядники не хочуть чути про ніякі переговори чи бодай «круглі столи», реформатори утворили свій провід і таким чином пішли на офіційний розкол УГКЦ. В своєму зверненні вони закликають священників та мирян виходити з під управління офіційної УГКЦ і приєднатися до них:

«Ми маємо право зберегти нашу греко-католицьку віру, за яку наші батьки терпіли переслідування і також маємо право вільно визнавати нашу віру, - пишуть підгорецькі отці. - Кардинал Л.Гузар порушує саму суть християнської віри і підведе цілу УКГЦ до відступництва від Христа… Оскільки кожна релігійна громада має право обирати собі свого священнослужителя на підставі Божих законів і на основі закону України «про свободу совісті та релігійні організації», тому кожна греко-католицька громада (парафія) має право протиставлятися відпаду свого духовенства від Христа і від основних положень статуту УГКЦ і має право перейти під правовірний греко-католицький провід».

Рух підгорецьких отців для УГКЦ - це однозначно реформація. Мартин Лютер із своїми 95-тезами починав мабуть так само. А чи буде український М.Лютер – покаже час, який в такій справі є найкращим суддею.